«Продовження „Тисячі та однієї ночі“» (1788—1789 гг.) — останній твір Жака Казота (1719—1792), французького письменника, містика, каббаліста і мартиніста, який мав, як вважали сучасники, даром передбачення. країні він набув популярності завдяки насамперед відомому готичному роману «Закоханий диявол» (1772; у 1967 р. вийшов у серії «Літературні пам'ятки» у складі збірки «Фантастичні повісті»). Неабияке захоплення письменника таємничим Сходом і приголомшливий успіх у Європі французького перекладу «Тисячі та однієї ночі» (1704—1711), виконаного Антуаном Галланом (1646—1715), підштовхнули Казота до створення продовження галланівського склепіння. З того часу обидва казкові збори не раз видавалися разом. Праця Казота вважається найвправнішим продовженням починання Галлана. І це не дивно, адже в основу своїх зборів Казот поклав оригінальний арабський рукопис казок, спеціально перекладених для нього, вдало поєднавши їх із власною стилізацією та адаптацією для сучасного читача. З появою європейськими мовами нових перекладів різних версій «Тисячі та однієї ночі» про твори Казота поступово забули. Справжнє видання покликане заповнити цю лакуну. У даному збірнику відтворені чудові ілюстрації Клеман-П'єра Марільє (1740-1808), створені ним до казок Казота в рамках циклу ілюстрацій до знаменитого французького багатотомного склепіння «Кабінет фок». , у книзі публікується нарис про нього Жерара де Нерваля (1808—1855), супроводжений класичними гравюрами Едуара де Бомона (1821—1888).