«…Проходячи коридором, він почув один нудний жіночий голос у колись галасливій дамській кімнаті. Коли він повернув у бік бару, 20 кроків до стійки, що залишилися, він за старою звичкою відміряв, дивлячись у зелений килим. І потім, намацавши ногами надійну опору внизу барної стійки, він підняв голову і оглянув зал. У кутку він побачив лише одну пару очей, що метушливо бігають по газетних сторінках. Чарлі попросив покликати старшого бармена, Поля, за колишніх часів ринкового буму той приїжджав на роботу у власному автомобілі, зібраному на замовлення, але, скромняга, висаджувався на розі будівлі. На жаль, Поля не було і Алікс розповів йому останні новини…»