Цей текст - скорочена версія книги "Справа не в каві. Корпоративна культура Starbucks".

Незважаючи на те що главою Starbucks вважається Говард Шульц, біля керма цієї компанії стояли ще дві людини - Говард Бехар (президент Starbucks International) і Орин Смит (фінансовий директор). Цей потрійний союз співробітники влучно охрестили Н2О (по початкових буквах імен - Howard, Howard, Orin). Говард Шульц завжди вважав і вважає Бехара природженим лідером, який як ніхто не уміє домагатися свого.

Говард Бехар прийшов в Starbucks в 1989 році, коли вона була маленькою регіональною компанією - її мережа налічувала 28 точок (зараз загальне число кав'ярень і магазинів - близько 17 000). Це був непростий для компанії час: у кінці 1989 року вона трохи не загинула. Відкриття кафе в Чикаго обернулося невдачею. Але справу треба було довести до кінця, щоб довести потенційним інвесторам: концепція Starbucks - не локальний феномен. Говарду Бехару це вдалося. У Чикаго він продемонстрував своє знамените уміння згуртувати команду, що допомогло підняти дух усієї компанії і врятувати ситуацію.

Говард Бехар пропрацював на керівних посадах в Starbucks 17 років. Багато в чому завдяки ньому компанія вийшла на міжнародний рівень. У чому причина такого стійкого і тривалого успіху Говарда Бехара як керівника? По-перше, він завжди дотримувався принципу: "займайся улюбленою справою, і успіх прийде". Немає компанії, яка б підходила усім. Бехар переконався в цьому особисто. Він починав кар'єру, продаючи меблі, але знайшов себе саме в Starbucks. Коли Бехара попросили перервати заслужений відпочинок і повернутися в компанію, він сказав: "Starbucks - це сім'я, а близьким не відмовляють". По-друге, Бехар ніколи не ставив на карту саме існування компанії. Starbucks не виходила на декілька ринків відразу, а планомірно освоювала місто за містом. Його оптимізм завжди поєднувався з обережністю. По-третє, - і це найголовніше - Говард Бехар цінував людей більше, ніж гроші.

Нагадуємо, що цей текст - короткий виклад книги "Справа не в каві.