«…Контракт було підписано легковажно; але ще раніше, ніж дівчина досягла повного розквіту, вона наповнила собою більшу частину життя Джона Хольдена. Для неї і для старої відьми – її матері – він винайняв маленький будинок, з якого відкривався вид на обнесене червоними стінами місто. Коли нігтики зацвіли біля фонтану на подвір'ї, коли Аміра влаштувалася за своїми поняттями про комфорт, а її мати перестала бурчати на незручності кухні, на відстань від ринку і взагалі на різні домашні справи - він зробив відкриття, що цей будинок став для нього рідним. Кожен міг і вдень, і вночі увійти до його бунгало холостяка, і життя, яке він вів там, мало мало принади…»