Розлучення – дивна та сумна тема. Про нього страшно думати, поки сім'я міцна, і дуже неприємно згадувати, коли все зненацька руйнується. Вибираєшся з-під уламків, і хочеться бігти, не оглядаючись, ніби й не було нічого, тільки нове життя попереду маячить. Але, на жаль, нічого хорошого не чекає на людину, яка не розібралася з минулим. Зупинитися, озирнутися, подивитися у вічі своєму страху, свого болю. Потім поглянути на себе – без звичного самозавоювання та жалю. А потім... Потім чекає довга робота, про яку так добре написала Юлія Рубльова. Між «розведеною» та «вільною жінкою» лежить довгий шлях, який варто пройти з книгою «Дівчинка та пустеля».