У сучасному урбанізмі широкий простір великої площі сприймається як щось застаріле. Жоден проектувальник, будь він із «нових урбаністів» (рух шанувальників канонів XVIII століття, що фінансується компанією Disney) чи зациклений на понятті «п'яцца» урбаніст сучасного високотехнологічного спрямування, не захоче мати нічого спільного з таким гігантським, породженим авторитарною системою монстром. Чим же зумовлене таке відторгнення – виключно естетичним неприйняттям, чи тут видно політичне підґрунтя? Можливо, в незрозумілій марності такого простору криється якийсь таємний потенціал? А може, ці порожні простори насправді вдало підходять для громадських виступів та волевиявлень? Переклад: Дмитро Симоновський