Наше головне правило – не нашкодь. І все ж таки ми постійно його порушуємо, тому що тільки так ми можемо допомогти.

У цій глибоко особистій книзі Джеймс Маскалик, лікар і гуманітарний активіст, ділиться з нами роздумами про свій великий досвід у галузі невідкладної медицини. Поєднуючи роботу в травматологічному центрі в Торонто з роботою в найбільшій університетській лікарні Аддіс-Абеби, він виявляє, що хоча ці лікарні багатьом різняться – культурними особливостями, доступністю ресурсів, медичними проблемами – є у них і щось спільне: це перший поверх, де розташовується приймальне відділення. Саме тут, на першому поверсі, Маскалик зустрічається віч-на-віч зі своїми побоюваннями та сумнівами, зі скорботою та радістю, трагедіями та надіями пацієнтів, крихкістю буття та непохитністю людського духу.

І все ж таки найбільш тісно познайомитися з історією «людського житія» йому доводиться не в ролі лікаря, а в ролі онука, що доглядає свого дев'яностолітнього дідуся.

Ця майстерно написана і витончено структурована книга є чимось більшим, ніж мемуари лікаря невідкладної допомоги. Це роздуми про здоров'я та хворобу, а також про те, коли потрібно міцно триматися за життя, а коли настає час її відпустити.

У форматі PDF A4 збережено видавничий макет книги.