"- Ім'ям його імператорської величності, государя імператора Петра Першого, оголошую ревізію сему божевільні!Ці слова були сказані гучним, різким, дзвінким голосом. Писар лікарні, що записував хворого у велику потріпану книгу на залитому чорнилом столі, не утримався від посмішки. Але двоє молодих людей, що супроводжували хворого, не сміялися: вони ледве трималися на ногах після двох діб, проведених без сну, наодинці з божевільним, якого вони тільки що привезли по залізниці. На передостанній станції припадок сказу посилився| десь дістали божевільну сорочку і, покликавши кондукторів і жандарма, наділи на хворого. Так привезли його в місто, так доставили і в лікарню".