У монографії аналізується комплекс уявлень про федеральні стосунки в ідеології російського народництва на прикладі переконань А. И. Герцена, М. А. Бакунина, П. Л. Лаврова і П. Н. Ткачева. Автор розглядає витоки цих представлень в контексті розвитку російського визвольного руху, показує органічність федеральних ідей його ліберальному і революційно-демократичному напрямам, пояснює концептуальні переплетення, розбіжності і нестикування поглядів на федерацію у названих мислителів. Зроблений дослідником усебічний розбір перерахованих питань істотно збагачує історіографію теми російського народництва, розкриває ті з її аспектів, які досі залишалися недостатньо вивченими. Крім того, представлений в книзі перехресний аналіз підходів чотирьох видатних діячів народництва до федералістської проблематики дозволяє уточнити ті, що склалися сьогодні в історичній науці оцінки як самих цих осіб, так і їх внеску у розвиток пореформеної громадської думки. Монографія розрахована як на професійних істориків і суспільствознавців, так і в цілому на широке коло зацікавлених дореволюційним минулим Росії.