Микола Цискарідзе – яскрава, харизматична особистість, чия ерудиція, незалежність та гострота суджень перетворюють кожне висловлювання на подію.
Автобіографія «Мій театр» створена на основі щоденника 1985–2003 рр. Це живий, сповнений тонкої іронії, гумору, а часом і сумую розповідь про себе, про час і балет. Спогади: дитинство, сім'я, Тбілісі та Москва, навчання у хореографічному училищі, розпад СРСР, відділення Грузії| запрошення до Великого театру, непростий початок кар'єри, гастролі по всьому світу| визнання у професії, але при цьому постійне подолання себе, обставин та численних перешкод| радість творчості, попри інтриги недоброзичливців. Історія життя розгортається на книжкових сторінках подібно до детективу. На тлі цього виру подій виникає образ Великого Театру, що минає, кінця ХХ століття. Вимальовуються точні, багато в чому несподівані портрети відомих людей, з якими автору пощастило чи не пощастило зустрітися. Серед героїв та антигероїв книги: Пестов, Григорович та Петі, Семенова та Уланова, Максимова та Васильєв, принцеса Діана та Шеварднадзе, Живанші та Вествуд, Баришніков та Волочкова, Швидкой, Пугач та багато інших. А судити: хто є хто – привілей читача.
Книга розрахована на найширшу аудиторію. Значна частина фотографій публікується вперше.
У цьому виданні використовуються матеріали з архівів:
– Леоніда Жданова (Благодійний фонд «Нове Народження мистецтва»)
– Академії Руського балету ім. А. Я. Ваганової
– Миколи Цискаридзе та Ірини Дешкової
У форматі PDF A4 збережено видавничий макет книги.
Читаючи цю книгу, я сподівався на більше цікавих деталей та розкриття теми балету та театру. Проте, на жаль, вона мене розчарувала. Сюжет книги здається розпливчастим, а описи подій та персонажів - стереотипними. Можливо, автор міг би більше уваги приділити деталям свого життя та взаємин з колегами, щоб створити більш глибокий та захоплюючий наратив. Хоча книга містить цікаві фотографії та матеріали з архівів, але загальний враження від неї залишає бажати кращого. Можливо, вона сподобається шанувальникам автобіографій, але мені вона не дуже сподобалася.
Книга Николая Цискаридзе «Мой театр. По страницам дневника. Книга I» – это не просто автобиография, а настоящая хроника эпохи, насыщенная событиями и личными переживаниями автора. Читая её, я погружаюсь в атмосферу Тбилиси и Москвы, ощущая все нюансы жизни в хореографическом училище и на сценах крупнейших театров. Цискаридзе делится своими воспоминаниями с такой искренностью и юмором, что порой кажется, будто он разговаривает с другом. Его описания известных личностей, таких как Пестов и Григорович, полны иронии и проницательности, что позволяет читателю увидеть их с другой стороны. Книга также затрагивает важные исторические моменты, такие как распад СССР, и показывает, как они повлияли на судьбы людей. Я был поражён тем, как автор умело сочетает личные истории с общими культурными событиями, создавая целостный и увлекательный рассказ. Эта книга станет настоящим открытием для всех, кто интересуется балетом и театром.
Ця книга - справжнє літературне відкриття для всіх, хто цікавиться світом балету та театру. Автобіографія Миколи Цискарідзе - це не просто розповідь про його життя та кар'єру, а справжнє шедевральне творіння, яке переносить читача у захопливий світ танцю та вистав. Читаючи сторінки цієї книги, ви переживаєте разом з автором всі радості та труднощі творчого шляху, зустрічаєте великих майстрів балету та театру, а також дізнаєтеся багато цікавого про історію танцю. Рекомендую цю книгу всім шанувальникам мистецтва, а також тим, хто цікавиться життям видатних особистостей!
Читати уривок
2024-12-04
Не совсем то, что ожидал
Несмотря на высокие ожидания, книга «Мой театр» оставила у меня смешанные чувства. С одной стороны, стиль написания Цискаридзе действительно увлекателен, и его чувство юмора делает чтение легким. Однако, с другой стороны, мне показалось, что некоторые моменты из его жизни описаны недостаточно глубоко. Например, автор затрагивает множество известных личностей, но иногда их портреты остаются плоскими и неразвитыми. Я ожидал большего погружения в их характеры и взаимоотношения с Цискаридзе. Кроме того, некоторые эпизоды из его карьеры кажутся слишком идеализированными, и это создает ощущение, что автор пытается скрыть трудности, с которыми ему пришлось столкнуться. В целом, книга интересна, но мне не хватило глубины и честности в некоторых моментах. Возможно, это просто вопрос личных ожиданий, но я надеялся на более откровенное и полное повествование.