У книзі обгрунтовується положення, що психічна реальність, яку довго не могла набути психологічна наука, є відбивною і регулюючою на цій основі діяльністю мозку. Цю діяльність, слідуючи Ф. Крику, з повним правом можна вважати психічною діяльністю мозку. Саме вона має бути визнана онтологічним предметом психології. різні конкретні науки у складі якої мають свої різні конкретні предмети вивчення.Розкривається принципова відмінність психічної діяльності мозку від усіх інших біологічних процесів в тілі тварин і людини.Психічні процеси мозку мають подвійну ідеально-матеріальну природу. Вони ідеальні за своїм змістом, т. до. утілюють в собі поза ними існуючу дійсність. Вони матеріальні, т. до. від початку до кінця пространственно-вещественны.До обгрунтування висунених положень притягуються переконання Арістотеля і Спінози, рефлекторна теорія И. М. Сеченова, що склалося у вітчизняній психології розуміння психіки як відображення дійсності, представлення еволюційної эпистемологии (К. Лоренц), визначення природи ідеального Э. Ильенкова.Розглядається будова психічної реальності як цілісної функціональної системи, що складається з 7 основних підсистем, її еволюційні витоки і розвиток.Обговорюється проблема свідомості. Висувається представлення, що свідомість виникає тоді, коли у людини завдяки мові і мові в сферу відображення окрім навколишнього світу залучається також відображення предметного змісту психіки інших людей і власної психіки.Розглядаються уявлення Дж. Эдельмана і А. М. Иваницкого про фізіологічні механізми свідомості.Висувається гіпотеза о біохімічній природі якісного різноманіття психічної реальності.Книга адресована психологам, філософам, дослідникам роботи нервової системи і мозку.