Доля Владислава Ходасевича (1886–1939) — це вічна суперечка Художника Ходасевича та Ходасевича Людини. Художник, який то зневажає земний жереб людини, то заздрить йому, то намагається його прийняти, — це і є центральний мотив творчості поета Ходасевича, особливо яскраво виражений у його трьох найзнаменитіших циклах: «Шляхом зерна», «Тяжка ліра» і «Європейська ніч», представлених у цій збірці. Через голову багатьох своїх сучасників-поетів, так званих радикальних новаторів, Ходасевич проривається у майбутнє літератури, в нашу епоху, привертаючи увагу поєднанням раціональності, класичних віршових форм російської мови з неймовірною експресією та з іронічним «усуненням», так властивим поетичній мові ХХІ століття. Як зауважив сучасник Ходасевича та його вічний опонент, поет і критик Георгій Адамович: «Не можна було до цих віршів не прислухатися — хоча ще ніхто тоді не здогадувався, що незабаром читачі мають і заслухатися ними».