«Вранці Тосю будити не треба: прокидається вона разом із цикадами та півнями – адже їх теж ніхто не будить. Прокинеться і тихо лежить поруч із матір'ю, випроставши голі ручки з-під легкої ковдри. У віконці гойдається волохата соснова гілка. Часом присяде на гілку гострохвіста сорока,— рано, коли люди ще сплять, вона завжди навколо будинку клопочеться. Птах намагається втриматися на гілці, що танцює, смішно кланяється дзьобом, боком стовпить крило і перебирає чіпкими лапками. Шух. І злітає за край вікна до веранди. Тося слухає: зі столу щось зі брязкотом летить на підлогу. Вчора зникла нова алюмінієва ложечка, мабуть, сорока дістається вилки. А в кущах над будинком схвильовано бурмоче інша – подає перші сигнали…»