У маленькому затишному будиночку на околиці невеликого лісу жили Ведмедиця Аюша та її син Мишенька. І все було в них добре: раділи сонцю, доброму слову, лісовим дарам. За вікном стояла золота осінь, у повітрі літало бабине літо, а листя потихеньку міняло своє забарвлення. У царстві ведмедів діти швидко росли. Тому з кожним роком ведмежа дорослішало і міцніло. Але щовечора, перед сном, Мишко, як і будь-яка дитина, любив слухати мамині казки. Аюша вигадувала для свого синочка цікаві історії з незвичайними казковими героями. І вони вирушали у подорожі, сповнені доброти, магії, пригод.