«Принц Флорізель дійшов із містером Роллзом до самих дверей маленького готелю, де той жив. Вони багато розмовляли, і хлопця не раз чіпали до сліз суворі й водночас лагідні закиди Флорізеля. — Я занапастив своє життя, — сказав під кінець містер Роллз. – Допоможіть мені, скажіть, що робити. На жаль! Я не володію ні чеснотами пастиря, ні спритністю шахрая. Ви і так принижені, сказав принц, решта не в моїй владі. У покаянні людина звертається до владики небесного, не до земних. Втім, якщо дозволите, я дам вам пораду: їдьте колоністом до Австралії, там знайдіть собі просту роботу на вільному повітрі і постарайтеся забути, що колись були священиком і що вам траплявся на очі цей проклятий камінь…»