«Перш за все прошу врахувати: протягом всієї цієї історії нічого дійсно жахливого я на власні очі не бачив. Однак, тільки відмахнувшись від безперечних фактів, можна пояснити все, що відбулося якимось нервовим потрясінням, яке нібито змусило мене стрімголов бігти з самотньої садиби Ейклі і всю ніч мчати на чужому автомобілі лісовою глухомані в горах Вермонта. Я був спочатку поінформований про події в садибі і знав думку Генрі Ейклі з цього приводу; побачене і почуте там справило на мене сильне і незабутнє враження, і навіть зараз я не можу сказати з повною впевненістю, якою мірою я прав у своїх жахливих висновках ... »