«Гоголь – це носій «середньовічного», містико-аскетичного світогляду. Гоголь знаменує собою момент пробудження російської соціальної самосвідомості. Гоголь не починає нового періоду російської літератури, лише завершує старий. Гоголь – це родоначальник «нової» російської литературы. Гоголь – це художник, котрий творив інстинктивно, художник, який осміював негативні боку життя над ім'я певних позитивних ідеалів. Гоголем відкривається період принципово-критичного ставлення літератури до питань дійсності. Такі виключають один одного погляди, що висловлюються критикою щодо Гоголя та його творчості. …»