Майже тисяча єврейських дівчат – інші трохи старші 16 – були зібрані з усієї Словаччини навесні 1942 року. Їм сказали, що вони вирушають на роботи в окуповану німцями Польщу і що їхня відсутність триватиме не довше кількох місяців. Так почалася перша хвиля депортації словацьких євреїв до концентраційних таборів. За кожного висланого уряд Словаччини зобов'язався перерахувати Німеччину по 500 рейхсмарок, нібито у вигляді відшкодування витрат на професійне навчання та їхнє влаштування на новому місці. Насправді ці гроші служили гарантією, що ніхто не повернеться додому. За 1942 рік зі Словаччини було депортовано 57 628 євреїв; з них, згідно з доступними даними, вижили не більше 800 людей. Ця книга є свідченням, як можна залишитися людиною в нелюдських обставинах.