Перша світова війна завдала промисловості Німеччини тяжкого удару. Але поступово німецьке машинобудування почало набирати обертів. У 1924 р. вже 65 німецьких автозаводів випускали легкові автомобілі. У сумі це становило понад 90 різних серійних моделей. Світова криза та інші економічні причини зумовили в 1928 році зменшення кількості підприємств до 23 (не всі вони закрилися, на рубежі 1920-30 років по Німеччині прокотилася хвиля об'єднань — економічні труднощі легше було долати спільно). Тому, коли Німеччина почала інтенсивно оснащувати свої частини автомобільним транспортом, у виборі заводу-виробника проблем не було, але настійно постало питання про уніфікацію армійських машин. тимчасово — адаптації легкових серійних машин до військових потреб. Легкові моделі оснащувалися відкритими кузовами без дверей, комфортні м'які сидіння змінювалися на спрощені ковшеподібні (як зараз прийнято говорити «з бічною підтримкою»), в результаті виходили так звані кюбельвагени (точніше kubelsitzewagen — «сидіння-лоханки»). Армійська комплектація включала поряд з шинами з розвиненими ґрунтозачепами кронштейни для кріплення зброї, шанцевого інструменту та додаткових каністр.