Коли брат із сестрою були маленькими, то розважалися, стрибаючи у сіно у верхній балці під дахом сараю. І ось одного разу, коли вона забиралася нагору, остання сходова поперечина з хрускотом надламалася... Тоді він врятував її, врятував свою сестричку. Тому що не могло бути інакше, і вона це знала, і завжди вірила, що в момент небезпеки брат не залишить її в біді, що він «щось придумає». Але вони виросли, і в кожного тепер своє життя, свої турботи і проблеми. І будуть у неї в житті ще злети та падіння. Але вона досі вірить, що коли б не довелося їй падати з висоти, у неї є брат, який будь-що встигне накидати під нею стог сіна...