Дуже дивна розповідь, яка, звичайно ж, не є оповіданням. Немає в ньому ні початку, ні кінця, лише певний настрій — і відчуття того, що за кордоном сцени, де сидять герої, є великий світ. Саме через це відчуття я таки надіслав розповідь у кілька журналів. Відповів Віталій Бугров з «Уральського слідопиту»: «Сергію, мені здається, це просто нарис до якогось великого твору, який тобі ще належить написати…» Так воно, в принципі, і вийшло. У цьому оповіданні є якісь зерна "Лінії Мрій", "Лорда з планети Земля", "Танців на снігу". Загалом усіх тих космоопер і космічних бойовиків, що я написав. Та й тих, що ще напишу, напевно. Не публікувався.