«…Від такого сусідства на душі стало зовсім погано, і нагору на свою станцію Аня підвелася, нічого не бачачи від сліз. Потрібно було б відійти убік і витерти обличчя, але від сліз Аня ослабла і не змогла вибратися з потужного потоку пасажирів. Хтось обігнав її, грубо штовхнувши. Аня підвела очі і здивовано побачила, що це Дід Мороз. Ну так, все як належить - у червоній шубі і з мішком подарунків на плечі. «Діду Мороз, а штовхається», - з образою подумала Аня, від несподіванки вона випустила рукавичку, нахилилася, але злісно галодний потік не дав їй зупинитися, несучи прямо Проводячи очима рукавичку, що зникала під чужими ногами, Аня не помітила летючою їй назустріч зі страшною силою прозорих дверей. Вона відчула лише, як щось вибухнуло в її мозку, і настала темрява…»