«– Що це за кумедні картинки на стінах? – спитав я. Гарненька служниця, пишна блондинка, щойно принесла мені третю чашу вина, і картинки здавались мені все кумеднішими. Антипатр, мій попутник і перший наставник у всьому, насупив густі сиві брови і нагородив мене нищівним поглядом, який я вже дуже багато разів бачив за час нашої подорожі. Звичайно, мені було дев'ятнадцять, і за римськими законами я вже вважався дорослим чоловіком, але під цим поглядом я відчував себе дев'ятирічним хлопчиком. – Гордіане! Чи може бути таке, щоб ти не чув оповідання про Фафхрда і Серого Мишелова? – Серого кого? – Мишелова…»