Шахрай — «геній віку» Жорж де Валера з того ж сімейства «ублюдків» без роду, без племені, що й Гец (Герой п'єси Сартра «Диявол і господь бог»). Він нікому і нічим не зобов'язаний, хіба що батькам — одного разу, «помилившись у підрахунках», вони зробили його на світ божий. Доля випадково закинула його в дитинстві до Франції, але тут він не причепився ні до можновладців, за рахунок яких живе, ні до трудящих, яких зневажає як невдах. Жорж — «людина, яка сама себе зробила» і яка сама веде війну з усім світом, жодного разу не похитнувшись у своїй нехитрій цинічній філософії: всі проти всіх, кожна за себе в цьому охопленому пожежею театрі, що зветься життям, — у паніці або ти затопчеш, або тебе затопчуть. Втім, війна Жоржа із сусідами по життю-театру цілком домашня і невинна. Він не зазіхає ні на які підвалини, а просто хоче урвати шматок ситніший. І це безсоромне хижацтво — лише не бажаючий маскуватися словесами хижацтво того суспільства, від якого він зовсім непогано харчується. Його, прихильника приватної власності, бентежить «нелогічність» просто волоцюг, що просто так врятували його, не кажучи вже про відмову співробітниці лівої газети видати його поліції. Він за логіку — логіку тих, для кого сьогоднішній порядок речей священний. Артистична натура та палка уява підводять його, спонукаючи з відчаю вступити на незвичний і хисткий ґрунт політики. Зайнявшись замість знайомої до тонкощі професії здирника великим державно-ідеологічним шахрайством, він дуже скоро входить у халепу. Поруч із шулерами, що подвизаються на цій ниві, «геній століття» — справжня дитина.