Сюзанна піднялася з каменю і зібралася йти назад до машини, як почула голос: - Прийди! Прийди до мене! Прийди до мене! І, як і вперше, за цими виразними словами було нерозбірливе схлипування. Дівчина завмерла. Голос був такий жалібний, що вона не могла зрушити з місця. Прийди! Сюзанні раптом здалося, що її мозок зараз вибухне від цієї фрази. Декілька хвилин вона стояла без руху, але потім зібралася з силами і кинулася до припаркованої під деревами машині. Вона швидко вставила ключ запалення та завела двигун. Їй хотілося якнайшвидше виїхати звідси. Аби нічого не знати і не чути. Такого не може бути! Вона просто Сюзанна Ламберт, Сюзанна Ламберт, Сюзанна Ламберт…