Вільям Батлер Йейтс (1865–1939) – великий поет, прозаїк та драматург, лауреат Нобелівської премії, батько англійського модернізму та його опонент – називав свою творчість «трагічною», бачачи її основою «конфлікт» та «війну протилежностей вир гіркоти» або «життя». П'єси Йейтса найчастіше нагадують драми Блоку та Гумільова. Але для російських символістів міф та історія були скоріше матеріалом для переосмислення та художньої гри, а для Йейтса – вічно живим джерелом споконвічного життєвого трагізму. У приземлених та прозових персонажах він уміє побачити свіжість та жвавість міфу – трагічного та героїчного. І тому музика волоцюг для нього – музика Гомера, бо йейтсовські бродяги біля кочового вогнища передають вічну трагічну мелодію життя, служать ланкою міфологічної мети, що дотяглася до XXI століття, ланкою, яка здавалася втраченою.