«Кармен і двох днів не протягне. Мейсон виплюнув шматок льоду і похмуро глянув на нещасну тварину, потім, піднісши лапу собаки до рота, почав знову скуштувати лід, що намерзнув великими шишками в неї між пальців. — Скільки я не зустрічав собак з собаками вигадливими прізвиськами, всі вони нікуди не годилися, - сказав він, покінчивши зі своєю справою, і відштовхнув собаку. - Вони слабшають і зрештою видихають. Ти бачив, щоб з собакою, яку звати просто Касьяр, Сиваш чи Хаскі, трапилося щось негаразд? Ніколи! Подивися на Шукума: він…Раз! Пес, що охляв, піднявся вгору, ледве не вчепившись іклами Мейсону в горло…»