«Незабаром після свого одруження я придбав практику в Паддінгтоні. Старий містер Фаркар, у якого я її купив, був свого часу успішним лікарем, але вік і недуга, подібна до танцю святого Вітта, призвели до захирення його практики. Люди, і це цілком природно, дотримуються принципу «лікарю, зцілися сам» і не покладаються на цілющу силу людини, якщо власні ліки їй не допомагають. І в міру того, як сили мого попередника слабшали, кількість його пацієнтів увесь час йшла на спад, і коли я купив його практику, вона замість колишніх тисячі двохсот фунтів на рік приносила менше трьохсот. Однак я поклався на свою молодість та енергію, твердо сподіваючись, що через рік-другий вона знову стане процвітаючою…»