«Айза Вітні, брат покійного Ілайса Вітні, доктора богослов'я, ректора Богословського коледжу св. Георгія, був курцем опіуму. Пристрасть ця виробилася в нього, наскільки я зрозумів, внаслідок дурної прокази, коли він ще навчався у коледжі. Прочитавши у Де Квінсі опис його мрій та відчуттів, він намішав у тютюн опію у спробі випробувати щось подібне. Як багато і багато, він виявив, що звичку цю придбати куди простіше, ніж її позбутися, і протягом довгих років він залишався рабом цього наркотику, викликаючи у своїх друзів і рідних жах, змішаний з жалем. Я ніби бачу його зараз перед собою, що зіщулився в кріслі: жовте одутле обличчя, набряклі повіки і зіниці не ширші за шпилькову головку — скорботні руїни колись благородної людини...»