«Настав один із тих морозних і порожніх днів на початку зими, коли золотий колір здається срібним, а срібний вицвітає до олов'яного. Якщо цей день був похмурим у сотнях сумних офісів і сяючих віталень, то виглядав ще похмурішим на низовинному узбережжі Ессекса, де монотонна рівнина лише зрідка порушувалася ліхтарями, що виглядали менш цивілізовано, ніж дерева, і деревами, ще потворнішими, ніж ліхтарі. Смуги підталого снігу, скріплені печаткою морозу, теж здавались свинцевими, а не срібними. Свіжий сніг ще не випав, і тьмяна снігова стрічка тяглася вздовж самого берега, паралельно блідій стрічці морської піни…»