«Життя – замкнута звідусіль кімната. Тут ми з народження до смерті ув'язнені як у в'язниці. Перед нами тільки стіни, і ніхто напевно не скаже, що за ними. Ми всі в одному положенні. Бачимо одне. Знаємо одне. Але різноманітне ставлення до цього, єдиного для всіх, змісту життя. Ми можемо говорити, хоч і ув'язнені, з якої тільки смерть – вихід, що стіни темниці скляні. І розгорнутий перед нами зміст життя - то райські, то пекельні картини великого Майстра - знаходиться по той бік прозорих стін. І чим глибші наші переживання, тим більше рис ми зуміємо побачити у розгорнутій панорамі…»