«Поет завжди з людьми, коли шумить гроза». Болісні стогін нещасних синів «поваленої, страждаючої вітчизни» глибоко терзали серце поета-патріота. "Я безмежно люблю мою прекрасну гірську батьківщину, мій мудрий народ, який працює і мріє, стогне і співає". Патріотичні вірші Терьяна вперше було опубліковано 1915 року у газеті «Мшак» під загальною назвою «Країна Наїрі». Ліричний герой «Країни Наїрі» - трудовий народ. Поета не хвилювали блиск і розкіш феодальних замків, їх почесні володарі - сіпухи і азати, він міркував про пригнобленому народі, що живе в убогих хатинах, про скромну наїрянку з сумними очима. , в яку прірву штовхають народ лжепатріоти. У циклі «Країна Наїрі» відбилася ця його глибока тривога.