«Важкі дубові двері відчинилися без скрипу, але з небажанням, ніби робили величезну послугу. Закрилася так само важко, ніби стримуючи натиск напівтемряви, що виплескувався з квартири «1». На сходовому майданчику другого поверху були ще одні двері, двостулкові. Вона забита хрест-навхрест дошками і на додачу стулки скріплені трьома цвяхами з капелюшками, схожими на двадцятикопійкові монети. На третьому та четвертому поверхах ні дошки, ні цвяхи не зупинили грабіжників. Винесли все, що змогли віддерти, включаючи електропроводку, дверні ручки та віконні рами зі склом. Хто і коли бомбив – загадка…”