Адріану Моулу вже виповнилося 23 та 3/4 роки, але негаразди не залишають його. Він, як і раніше, закоханий у Пандору, але та одружена з ганебним аристократом, та й коханці в неї не перекладаються. Поки Пандора віддається розпусті у своїй спальні, Адріан тужить катівнею, в тісній коморі. А дні коротає у конторі, де підраховує поголів'я тритонів в Англії та терпить знущання начальника. Але в один не найщасливіший день його викидають геть із комірчини і з роботи. А рідна мати замість того, щоб підтримати сина, напивається на пару з вкрай молодим вітчимом Адріана. А рідний батько грається з багатою розведенням у Флориді... Адріан працює нянею, мийником посуду, продає багатіям охоронні системи; він заводить любовні романи та терпить фіаско; він блукає чужими кутами; він сексуально одержимий своїм психоаналітиком, прекрасною Леонорою. І звісно ж, пише, пише, пише. Роман, роман у романі, роман у романі у романі... Але перш за все свої сумні та смішні пригоди Адріан Моул скрупульозно описує у щоденнику, який в Англії став чи не офіційно визнаною хронікою наших днів.