"Уявіть собі на хвилину, - звернувся до нас Торців, - що Ви прийшли в театр грати велику роль. Через півгодини - початок спектаклю. У Вас у приватному житті багато дрібних турбот і неприємностей. У квартирі безлад. Завівся домашній злодій. Він вкрав нещодавно Ваше пальто і нову піджачну пару. Зараз Ви теж в тривозі, оскільки, прейдя в убиральню, помітили, що удома залишився ключ від столу, де зберігаються гроші. Ну, як їх вкрадуть. А завтра - термін платежу за квартиру. Прострочити не можна, оскільки Ваші стосунки з хазяйкою до останньої міри загострені. А тут ще лист з будинку - хворий батько. Це вас мучить: по-перше, тому що Ви його любите, а по-друге, тому що, станься з ним що-небудь, Ви втрачаєте матеріальну підтримку, а платня в театрі маленька. Але найнеприємніше погане відношення до Вас акторів і начальства. Товариші раз у раз піднімають Вас на сміх, підносять Вам неприємні сюрпризи під час спектаклю: то умисне пропустять необхідну репліку, то несподівано змінять мізансцену, то шепнуть під час дії що-небудь образливе або непристойне. А Ви - людина боязка, втрачаєтеся, але це-то їм і треба, це-то і бавить їх. Вони люблять від нудьги і заради потіхи придумувати смішні номери".