"Кожен, кому 24 жовтня 1917 року доводилося нюхати кокаїн на безлюдних і нелюдяних петроградських проспектах, знає, що людина зовсім не цар природи. Цар природи не складав би долоню в подібність індійською мудрі, намагаючись захистити від вогкого вітру крихітний стартовий майданчик на нігті великого пальця. Цар природи не притримував би іншою рукою край башлика, що намагається впасти на очі. І вже до чого б точно ніколи не дійшов цар природи, так це до принизливої необхідності тримати зубами смердючі шкіряні поводи, кожну секунду чекаючи від тупого російського коня давно вже передбаченого Дмитром Сергійовичем Мережковским великого хамства".