"Хогэн кинув погляд на запилений скляний стенд і відчув, що повертається в отроцтво, той самий вік від семи до чотирнадцяти років, що втиснувся між дитинством і юнацтвом, коли його зачаровували такі ось дивовижні дрібниці. Він нахилився до стенду, забувши про виючий вітер зовні, про пісок, який вітер кидав у вікна. Стенд заповнювали різноманітні "страшилки", спрацьовані в основному на Тайвані і в Кореї, але його увагу притягнули Клацаючі Зуби. Мало того, що він ніколи не бачив таких величезних Зубів, так вони ще були на ніжках. У великих помаранчевих черевиках з білими підошвами. Повний відпад".