Цю книгу, мабуть, зрозуміє кожен, але кожен по-своєму. Проте, все-таки це підручник, принаймні, я дуже сподіваюся, що він може стати таким. Втім, підручником, усупереч усім застереженням його автора, я вважаю і Tractatus Logico - Philosophicus Людвіга Витгенштейна. Мабуть, я розумію "підручник" в якомусь іншому "сенсі". Від цієї-то "суперечки", в якій ніколи не народжувалося, та і не могло народитися ніякої "істини", я і відштовхувався, починаючи свою роботу над цим текстом, форма якого, значною мірою, є данина мого захоплення "божественним Людвігом".Книга звертається до моєї власної проблеми, яку, втім, я вважаю універсальною. Ми животіємо у світі знаків, де всякі спроби говорити про реальність - і марні, і абсурдні. Ми не помічаємо, що знаки вже давно підмінили у нас всяку реальність, і ми оперуємо ними так, немов би вони і є - деяка справжня реальність, що і є, насправді-то, чистісінької води "метафізики"..По суті, мій трактат про те, що людина повинна розуміти, про що він може знати і що йому слід думати. Втім, хоча, як мені здається, відповіді на ці питання і знайдені в основному остаточно, завдання не може вважатися вирішеним. І усе це тільки зайвий раз свідчить про те, як мало путтю у відповідях, нехай вони будуть найчудовішими, якщо це тільки відповіді.