«Фронт боротьби за демократію» разом зі своїм молодіжним лідером Хуаном Фернандесом, ніколи не мав жодного відношення ні до міжнародних злочинів, ні до Середземноморської мафії, ні до транспонртування та розповсюдження на узбережжі наркотиків. Ніколи! У цьому відношенні вони чисті, немов ангели небесні. За сигналом військової контррозвідки бойовики-неонацисти, заздалегідь впроваджені до лав «Фронту», повинні влаштувати криваву сутичку з поліцією під час однієї з великих демонстрацій. Це стара, добре випробувана практика провокацій, яка чудово освоєна нацистами в період боротьби Адольфа Гітлера за владу в Німеччині. При таких зіткненнях неминуче виникає паніка. Реакцію влади на подібні виступи передбачити зовсім не важко — жоден уряд не захоче терпіти подібні неподобства на вулицях і відповість та відповість жорсткими силовими заходами, щоб показати виборцям: він здатний повністю контролювати ситуацію та керувати нею. Отже, почнуться репресії, оскільки навіть найдемократичніший режим не любить, коли посягають на підвалини держави. Усі в'язниці швидко заб'ють «під зав'язку»…