...І буває іноді – йде людина до світу снів. До мерехтливого пишноти іншого світу – від чорної порожнечі лихоліття. Іде, ще не знаючи, чи сприйме його світ снів – тепер, коли він – уже не той, яким був раніше... Світ снів. Світ нереального, який став реальним. Світ повістей Леоніда Кудрявцева, що знову довело незвичайне своє вміння проводити читача, точно по лезу ножа, по вузькій грані, що відокремлює звичайне наше життя від життя, в якому героїзм стає болем, а кошмар сплітається з призначенням... Тут боги катаються на драконах, в лісах водяться ручні перевертні, великі маги метають у претендентів на свої престоли жорстокі чорні блискавки, а імена стають символами, що змінюють природу речей. Тут живуть дивні істоти і творяться дивні дії. Тут можна хотіти одного – перестати бути героєм. Або – Богом. Аби тільки зупинитися. Перевести дух. Аби тільки не спіткнутися...