«Нашу співачку звуть Жозефіна. Хто її не чув, той не знає, якою може бути магія співу. Немає людини, яка не втратила б голови від її співу, що особливо слід оцінити, якщо згадати, що наш народ не дуже любить музику. Затишок і спокій – ось для нього краща музика; адже живеться нам тяжко, і ми, якщо й намагаємося струсити з себе тягар посконних турбот, то все одно не збудуємо в такі далекі сфери, як музика. І – ніяких із з цього приводу прикростей; ще не вистачало; ось неабияка діяльність і хватка – це так, це веселить нас і втішає; що ж до музичних радостей, які нам не дані, то ми легко миримось з їх відсутністю, як і з іншими позбавленнями. Тільки Жозефіна серед нас виняток; вона музику любить і вміє її виконувати; але вона одна така, з її відходом зникне з нашого життя і музика – і ніхто не може знати, як надовго…»