Цей великий авіаконструктор не отримав світового визнання за життя, хоча залишив помітний слід в історії літакобудування, а тепер його все частіше називають «таємним натхненником радянської космічної програми» і навіть «вчителем Корольова». Доля його трагічна і загадкова — недарма Роберто Бартіні став прообразом Воланда булгаківського з «Майстра і Маргарити». Його далекий арктичний розвідник ДАР на ціле покоління випередив свій час, «Сталь-6» був найшвидшим винищувачем початку 1930-х рр., а створений на базі надшвидкісного «Сталь-7» далекий бомбардувальник Ер-2 вже влітку 1941 бомбив Берлін . Проте сам Бартіні в цей час «мотав термін» у ГУЛАГу за політичною 58-ю статтею. Чому італійський аристократ-комуніст, який емігрував до СРСР (з тих пір у всіх анкетах у графі «національність» Бартіні писав «російський») і став одним із лідерів радянського авіапрому, був засуджений як «фашистський шпигун»? Чию провину він відсидів повний термін (хоча інших репресованих авіаконструкторів звільняли з «шарок» після успішних проектів) і до кінця життя фактично перебував в опалі? Чому один із найбільших новаторів радянської авіації, творець перших екранопланів, був для начальства «головним болем»? І як, незважаючи на всі перешкоди, йому вдалося стримати свою юнацьку клятву, «присвятивши все життя тому, щоб червоні літаки літали швидше за чорних» (ці слова накреслені на могилі Р.Л. Бартіні).