Молодий Конан втікає з рабства. Два дні він біг на південь, виснажений голодом, холодом і втомою, а вовки переслідували його по п'ятах, не даючи змоги зупинитися. Конан дістається скелі, забирається в міжскальний отвір, і ось він у темній печері. Нашарівши в темряві листя і гнилі дошки Конан розводить багаття і при світлі полум'я бачить мерця, що сидить на троні. Поперек його кістлявих колін лежав меч. Конан узяв меч, очистив, випробував у руці, як раптом… обернувшись на шурхіт з боку трону, Конан побачив те, що як ні що інше викликало в нього страх і забобонний жах — мертвий ожив…