Трихтомник творів Жана Кокто (1889–1963) вельми повно представить нашому читачеві літературну творчість цієї справді унікальної постаті західноєвропейського мистецтва XX століття: поет і прозаїк, драматург і сценарист, критик і теоретик мистецтва, найрізноманітніший художник живописець, графік, сценограф, кар , Творець дивовижних фресок, якому, здавалося, було все по плечу. Ця по-відродженськи обдарована людина стала на довгі роки символом сучасного авангарду. Третій том зібрання творів Кокто настільки ж сповнений «першовідкривальними» для російської культури текстами, як і попередні два томи. Два есе («Труднощі буття» та «Щоденник незнайомця»), в яких екзистенційні проблеми обговорюються паралельно з розповіддю про «життя і мистецтво», становлять інтерес не лише з погляду механізмів художнього мислення, а й як панорама мистецтва Франції другої третини XX століття . Есе «Опіум», відзначене особливою, гострою сповідальністю, є безжальним по відношенню до себе щоденник наркомана, що проходить курс детоксикації. У перекладах слово Кокто-поета набуває яскравого російського адеквату, могутня енергія блискучого майстра не втрачає своєї сили в інтерпретації перекладачок. Ця книга — важливий внесок у побудову цілісної картини французької культури XX століття у російській «книжці», її значення для російських інтелектуалів важко переоцінити.