За глибинної смислової єдності проза Олександра Солженіцина (1918–2008) вирізняється дивовижною поетичною різноманітністю. Це відчули на початку 1960-х років читачі перших опублікованих оповідань великого, по-справжньому нового письменника, що несподівано з'явився: за «Одним днем Івана Денисовича» пішли рішуче несхожі з ним «Випадок на станції Кочетівка» і «Матрьонин двір». Щоразу нові художні рішення були явлені романом «У колі першому» та повістю «Раковий корпус», «крихітками» та «досвідом художнього дослідження» «Архіпелаг ГУЛАГ». Навіть кожен із чотирьох Вузлів «розповіді у відміряних термінах» будується за своїми, особливими, поетичними законами. У книзі А.С.Немзера, що виходить до століття Олександра Солженіцина, зроблено спробу «повільного читання» низки його творів, тлумачення їх жанрового, композиційного, стилістичного своєрідності, специфіки солженіцинського осмислення історії та людської особистості. Особливу увагу приділено діалогу з великою літературною традицією, яку письменник вів протягом усього свого творчого шляху. Андрій Немзер – історик літератури, ординарний професор Національного дослідницького університету Вища школа економіки.