Кілька років тому сталося так, що я опинився в компанії цілком дорослих людей і з маленькими дітьми. Це було на вітрильнику, і я запропонував дітей викинути за борт, причому запропонував так, що можна було повірити в серйозність моїх намірів. Діти трохи злякалися, а я, скориставшись паузою, розповів їм про Слонечку. Вони слухали, не промовивши жодного слова, а коли я закінчив, зажадали ще. Тоді я розповів їм про Кот, який гуляв сам по собі. "Ще!" – закричали вони, і я наважився розповісти їм про Сулеймана-ібн-Дауду і Мотильку… Потім одна матуся сказала мені: «Ви не хотіли б перекласти ці розповіді і записати їх на CD?» І я подумав: чому ні?