Я різко натискаю на гальмо. Чую вереск шин. Напевно колеса залишають слід із чорних смуг на асфальті. Але машина не зупиняється; через заблоковані колеса, вона повертає вліво і, наче іграшкова, злетівши, перевертається, відбиваючи боки собі і мені. В обличчя зі свистом б'є подушка безпеки. Уламки вибитих стекол чиркають на мою особу. Перекинувшись востаннє, машина приземляється вгору колесами. Я повис. Ремінь безпеки сильно впивається в тіло, важко дихати, я намагаюся ворухнутися, тілом проходить хвиля болю, я відчуваю себе відбивним м'ясом. Окривавлений ніс вловлює запах бензину, гримить вибух, тіло охоплює нестерпний біль, а потім настає темрява. Я відкриваю очі, на мені біла сорочка типу хрестильної. У руках папір, а на ньому гарним почерком виведено арабську цифру чотири… Куди я потрапив?