«Сказати, що Джока був розлючений, значить – не сказати нічого. Його, сина власника та майбутнього власника, навіть не спитали! Як на зло, це сталося напередодні заповітної ночі, коли його назвуть законним спадкоємцем, коли він стане повноправним співвласником Нижніх Мхів. Чому, скрипнув зубами юнак, батько не сказав ні слова проти, коли жерці прирекли Еліну в Дар володарю Трьох Пагорбів? - Чому? - Запитав він відповіді, коли жерці пішли в гостьові покої. Батько був не один. Джока не знав імені цієї жінки і не прагнув дізнатися. Голова її була обрита, і все тіло від верхівки до п'ят світилося золотом...»