«На головній площі черга встановилася ще о п'ятій годині, коли за вибіленими інеєм полями співали далекі півні і ніде не було вогнів. Тоді довкола, серед розбитих будівель, клаптями висів туман, але тепер, о сьомій ранку, розвиднілося, і він почав танути. Уздовж дороги по двоє, по троє підлаштовувалися до черги ще люди, яких приманив у місто свято та базарний день. Хлопчик стояв одразу за двома чоловіками, які голосно розмовляли між собою, і в чистому холодному повітрі звук голосів здавався удвічі голоснішим. Хлопчик притупував на місці і дмухав на свої червоні, навшпиньки руки, поглядаючи то на брудний, з грубої мішковини одяг сусідів, то на довгий ряд чоловіків і жінок попереду…»