«…Коли я лежав, поринаючи в сон, він забирався на мене, як на дерево, що пливло по річці в нічній темряві, і муркотів, муркотів, муркотів. Спочатку – голосно, потім все тихіше, тихіше, тихіше. Може, він уявляв, що разом зі мною спливає в наші спільні сни, а може, чаклував. Хотів, щоб я став маленьким. Якби це сталося, кіт напевно б мене занапастив і з'їв. Ну що я був би в порівнянні з ним? Він одним стрибком змахував на двометровий холодильник. А скільки зусиль потрібно мені, щоб залізти на холодильник, якби я був розміром з кота? Як би я кидався, скільки б поту пролив? Мені б знадобилося, мабуть, альпіністське спорядження, щоб подолати висоту, на яку мій кіт злітав за мить…»